Діамантовий відкритий доступ: Поєднати відкритість, якість і фінансову сталість
Відкритий доступ до результатів досліджень – один із провідних принципів розвитку науки. Дедалі більше уваги привертає модель діамантового відкритого доступу (Diamond Open Access), яка створює взаємовигідні умови для авторів і читачів. Науковці можуть публікувати свої дослідження без фінансових витрат, а читачі – отримувати вільний і безкоштовний доступ до наукових публікацій.
Що таке діамантовий відкритий доступ?
Діамантовий відкритий доступ (Diamond Open Access) – це модель публікації, де статті є безкоштовними як для авторів, так і для читачів. Фінансування видання забезпечується науковими установами, товариствами та фондами, а не через плату за публікацію (APC).
Джерело: https://udoacc.org.ua/
Переваги та виклики діамантового відкритого доступу для української наукової спільноти
З-поміж інших моделей відкритого доступу, саме діамантова усуває фінансові бар’єри для всіх учасників наукової комунікації. Ця перевага робить її привабливою для української науково-видавничої галузі, адже проблеми з фінансуванням досі є суттєвою перешкодою для розвитку науки в нашій країні.
Водночас виникає логічне питання: якщо автори не сплачують публікаційних внесків, а читачі мають безкоштовний доступ до статей, за рахунок чого забезпечувати стабільне функціонування видання? Адже якісне видання потребує ресурсів для редакційного супроводу, технічної підтримки, індексації та архівування.
Щоб розв’язати цю проблему, держава має впроваджувати механізми конкурсної фінансової підтримки, які допоможуть провідним українським фаховим виданням покривати видавничі витрати та відповідати міжнародним стандартам. До прикладу, для стабілізації діамантової моделі у світі розробляються спеціальні інструменти, як-от комплекс ресурсів DIAMAS (https://diamasproject.eu/), які допомагають видавцям оцінювати свої витрати та шукати шляхи для сталого розвитку.
DIAMAS (Developing Institutional Open Access Publishing Models to Advance Scholarly communication) – європейський дослідницький проєкт, метою якого є розбудова високоякісної та стійкої екосистеми інституційних наукових публікацій.
Проте фінансова сталість не єдине слабке місце в цій темі. Ще одним викликом для наукових видань з діамантовим відкритим доступом є дотримання інституційного балансу. Йдеться про рівновагу між науковими установами та географією авторів. Цей баланс складно втримати, якщо журнал фінансує лише одна організація, яка зацікавлена насамперед у публікації статей власних співробітників.
Інституційний баланс у науковому виданні з відкритим діамантовим доступом
Якщо витрати видання покриває одна установа (до того ж зацікавлена у публікаційній активності своїх співробітників), модель діамантового доступу може загрожувати надмірною концентрацією статей авторів з одного закладу. Така практика негативно впливає на частку публікацій у науковому періодичному виданні авторів-представників однієї установи, організації або підприємства України, що є одним із критеріїв якості наукового періодичного видання, яке претендує на фаховість відповідно до нових вимог категорії «Б» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0129-26#Text) (більше 50 відсотків – погана практика).
Цієї вимоги дотримуються й під час відбору видань до баз даних Scopus та Web of Science.
Тому постає питання – як саме науковому виданню дотримуватися інституційної різноманітності?
Чому це важливо?
Видання має бути відкритим для широкого кола авторів і забезпечувати неупереджене рецензування, незалежно від афіліації дослідників. Якщо більшість публікацій належать авторам однієї установи, у зовнішніх експертів, читачів і наукометричних баз може скластися думка, що видання виконує переважно внутрішню функцію і не забезпечує широкої наукової комунікації. Саме тому під час оцінювання журналів у міжнародних базах даних, зокрема Scopus та Web of Science, враховується географічна та інституційна належність авторів, редакторів і рецензентів.
Отже, різноманітність авторського складу свідчить про те, що журнал є авторитетним майданчиком для широкої наукової спільноти, а не лише внутрішнім університетським виданням.
Чи існують обмеження щодо кількості статей авторів з однієї установи?
Чіткого відсотка, який би регламентував кількість публікацій авторів з установи-засновника, немає. Водночас високий відсоток іноземних авторів та авторів з інших установ демонструє відкритість видання та готовність працювати за найкращими міжнародними практиками.
Як забезпечити інституційний баланс?
Отже, для досягнення належного рівня різноманітності редакції повинні:
- активно залучати авторів з інших установ (українських та закордонних);
- не допускати домінування публікацій представників однієї інституції (рекомендується визначити стандарт такої пропорції для кожного випуску (зазвичай допустимий відсоток авторів з однієї установи становить не більше 20-30) і неухильно перевіряти його під час формування номера. Також важливо висвітлити цю інформацію у політиках на сайті видання);
- розширювати склад редакційної колегії за рахунок зовнішніх незалежних експертів (з українських та закордонних установ);
- забезпечити переконливу політику рецензування (найкраще дотримуватися подвійного сліпого рецензування, яке здійснюється щонайменше двома незалежними рецензентами).
Авторка: Дарія Мельник
Редагування тексту: Олена Герасимова
