Через неунікальність особистих імен дослідників, можливість їх зміни, через культурні особливості в їх написанні виникає проблема ідентифікації автора та необхідність створення фіксованого зв’язку між автором та результатами його дослідницької діяльності (наборами даних, статтями, згадками в ЗМІ, цитуванням іншими дослідниками, експериментами, патентами тощо). Агрегатори наукової інформації пропонують свої інструменти для розпізнавання авторів. Наприклад, ResearcherID (Clarivate Analytics) та Scopus ID (Elsevier) від основних постачальників бібліографічних баз даних привласнюють унікальні ідентифікатори дослідникам для їхніх бібліографічних записів. Проте, недолік цих спроб ідентифікації авторів у тому, що вони працюють тільки для вмісту, що індексується у конкретних базах даних, які належать окремим комерційним провайдерам. Таким чином, виникла потреба у створенні відкритого, некомерційного, загальновизнаного онлайнового механізму забезпечення авторів унікальними ідентифікаторами. Для вирішення цього завдання і було запущено реєстр ORCID (Open Researcher and Contributor ID), який дозволяє зв’язати дослідників з результатами їх роботи через впровадження унікальних ідентифікаторів авторів ORCID у найрізноманітніші ключові процеси наукової діяльності: оновлення інформації про дослідника, розгляд рукописів і подача заявок на отримання грантів, патентів тощо.

Перед запуском проєкту близько 300 організацій офіційно висловили готовність його підтримати, а 50 з них забезпечили початкове фінансування. 16 жовтня 2012 року реєстр ORCID почав видавати перші ідентифікатори користувачам. У 2017 році понад 650 організацій з 39 країн світу стали членами проекту, серед яких: університети, дослідницькі лабораторії, комерційні дослідницькі організації, спонсори досліджень, видавці, національні наукові агентства, сховища даних та міжнародні професійні спільноти.