
«Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації»
Продовжуємо презентацію книг зі списку претендентів на здобуття премії Міжнародного Фонду Івана Франка, які нещодавно було передано до університетської бібліотеки.
Набитович І. Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації. Lublin : Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2022. 230 s. – ISBN 978-83-227-9651-1
Монографія професора Ігоря Набитовича є особливою спробою задекларувати історичне письменство поза межами України в контексті представлення головних тем і мотивів, які були заборонені в окупованій росіянами Україні. Автор будує дослідницькі наративні стратегії, виходячи з того, що пам’ять, історіографія та історичний роман мають спільний простір освоєння і представлення минулого. Дослідник показує, як для суспільств із перерваною державницькою традицією історична проза виступає важливим фактором відновлення національної пам’яті і засобом творення національних міфів, художнім проєктуванням минулого на проблеми бездержавної нації і потреб збереження національних традицій. Монографія є особливою спробою компаративістичних, трансдисциплінарних студій над історичною прозою – у поєднанні літературознавчих та історіографічних підходів до вивчення художньої спадщини української еміграції ХХ століття.
Набитович І. Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації. Lublin : Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2022. 230 s. – ISBN 978-83-227-9651-1
Монографія професора Ігоря Набитовича є особливою спробою задекларувати історичне письменство поза межами України в контексті представлення головних тем і мотивів, які були заборонені в окупованій росіянами Україні. Автор будує дослідницькі наративні стратегії, виходячи з того, що пам’ять, історіографія та історичний роман мають спільний простір освоєння і представлення минулого. Дослідник показує, як для суспільств із перерваною державницькою традицією історична проза виступає важливим фактором відновлення національної пам’яті і засобом творення національних міфів, художнім проєктуванням минулого на проблеми бездержавної нації і потреб збереження національних традицій. Монографія є особливою спробою компаративістичних, трансдисциплінарних студій над історичною прозою – у поєднанні літературознавчих та історіографічних підходів до вивчення художньої спадщини української еміграції ХХ століття.